Теплиться на душі у неньки.
Мов птахи линуть дітки в дім...
Старенький нині та маленький,
Проте в нім місця хватить всім.
Доріжка в'ється до порога,
З поміж трави та споришу.
В кутку ікона що до Бога...
Звернувшись радощів прошу.
Здоров'я батькові та неньці,
Щоб зміг,їх на руках носив.
Так думав,мареннями відав...
Коли подвір'ячко косив.
Зтер піт під сонцем,з грабельками...
В затінку став на п'ять хвилин.
І вмить любуючись батьками...
Матусин борщ,знову хвалив.
(Понкратова.О.В.)