Я гроно калини,я чиста сльоза.
Прозора краплина що долі...
Зростає та стелиться, мов рогоза...
І ріже долоні ще голі.
Рум'янами вкриюсь,ще й красна мов цвіт.
Напоюю серце зітханням.
Не варто питати,що бажано...літ,
Наповнювать щирим коханням.
Не бажано знати,як кличуть мене...
Як ніжно мене називають.
Чи гарне становище,а чи скрутне...
Підтримають якщо кохають.
Я жінка і матір журюсь за синів.
Молитву несу я до бога.
І варто заплакать за ними мені,
До дому веде їх дорога.
Я лишень бажаю добра та тепла,
Щоб їх зігрівала родина.
Бо я Україна! І я не мала
Молюся за кожного сина.
(Понкратова.О.В.