Оригинал:
Я так мріяла щастя хоч трішечки в жменьку набрати,
І тобі повернути за те, що тебе я люблю.
Я хотіла тебе, я хотіла тебе цілувати,
І у Господа вкотре для тебе я щастя молю.
Я хотіла для тебе всі хмари зібрати і зорі...
А мені всі сказали, що цього робити не слід...
Я тебе- як ікону. святу . . Ти портрет мій- в коморі.
Ти длямене-як хліб... Ти мене.... І портрет мій... Під лід...
А коли лід розтанув до крихтоньки - зіронька впала.
Простягнула долоньки, що спити водиченьки знов.
У коморі портрет гризли миші... Я не нарікала,
Бо в душі моїй була для тебе любов... Лиш любов...
© Вiдочка Вансель, Українська поезія
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Так мечтала я счастья хоть капельку в горстке –
не «с горкой» –
И тебе возвратить бы за то, что тебя я люблю.
Я хотела тебя… целовать бы хотела, да горько…
И у Господа снова тебе только счастья молю.
Для тебя я хотела все тучи собрать и все зори…
И шептали мне вслед: до добра это не доведёт…
Я тебя – как икону, святую… портрет твой – в притворе*.
Для меня ты – как хлеб…ты меня…и портрет мой – под лёд…
…А когда лёд растаял до капли, звезда вдруг упала…
Распростёрла ладони, испить чтоб водиченьки вновь.
А в притворе портрет грызли мыши…я не упрекала,
Потому что в душе сохранила любовь…лишь любовь.
Аватар Автора оригинала
*Помещение перед входом в церковь.