Мы разыйшліся
быццам караблі.
На ўсход - табе,
Мой шлях вядзе на захад...
Маўчыш, не маеш зараз што сказаць мне,
І мне стамленне словы прыняслі.
Як самалёты
разыйшліся мы:
Вышыняў рознасць,
як і нашых крокаў,
Хоць марылі калісьці аб высокім...
Не тыя я і ты сярод зімы.
Мы разыйшліся
быццам цягнікі,
Нас паралель
на ростань адпусціла,
Тваёй мне часам не хапала сілы,
Табе - маёй пяшчотнае рукі.
Мы разыйшліся,
мабыць, назаўжды,
Старонкі дзён
гартаўшы не хвілінку...
Душой не прытуліў ты украінку,
Не выбрала я шлях у нікуды.
30.07.2019 Ядвіга Доўнар(Кур'яновіч)
Аўтар арыгінала: Міраслава Стулькіўская - http://www.stihi.ru/2019/05/31/3624
***************************************
Ми розійшлись,
як в морі кораблі.
Тобі - на схід,
мій шлях веде на захід...
Тобі немає що мені сказати,
і я також стомилася від слів.
Ми розійшлись,
як в небі літаки.
Не врахували -
різні в нас висоти,
Хоч мріяли колись ми про високе...
Я не така. І ти вже не такий.
Ми розійшлись,
як потяги ночей.
Нас паралелі
в безвість відпустили.
Мені твоєї бракувало сили...
Тобі - моєї ніжності очей...
Ми розійшлись
з тобою назавжди...
Перегорнули
ще одну сторінку...
Ти не прийняв у душу українку,
Я не прийняла шлях у нікуди...