Я з перших днів у тебе закохалась,
Щоночі марю я тобою в снах,
Щомиті,любий постаєш ти
У голубих моїх очах.
Тебе кохаю до безтями
І вірю в те,що так мене кохаєш теж.
З ніжнішим серцем й щирою душею
Серед мільйонів більше не знайдеш.
Поринаєш мріями у далечінь,
Думками ти кружляєш,мов той птах,
Словами дістаєш душі глибінь,
З коханням щирим у своїх очах.
Коханий мій,ти рай віркрив для мене,
Ключі до мого серця підібрав,
Але,вагаючись недовго,
Ключі від свого теж мені віддав.
Неначе пташка сизокрила,
Впинилась я в міцній твоїй руці.
Я,мов бутончик той,із ніжної троянди,
Що розпустив пелюстки лиш тобі.
Мене ти ПРЄЛЄСТЮ своєю називаєш,
РІДНЕСЕНЬКОЮ й ЛАПОЧКОЮ звеш.
І КОТИКОМ,і ПТАШЕЧКОЮ,що кохаєш,
Й КУЛЬБАБКОЮ пухнастою ж бо теж.
Я-КВІТОЧКА серед зими для тебе,
Яка розквітла вперше у житті,
Яка відчула радість й насолоду,
Яку даруєш кожен раз мені.
Я-РИБОНЬКА для тебе і ЛАПУСІК,
ПЕЛЮСТОЧКА ніжненька із квіток,
І СОНЕЧКО,що променем голубить
Й веде тебе до безліччі думок.
Ти кажеш,що кохання наше – КАЗКА,
І казкою ми робимо життя.
Ти ж сам собі повірити не можеш,
Що це могли створити ти і я.
Тобі цю казку буду дарувати
Усе життя,щодень і кожну мить.
Ніщо мені завадити не зможе,
Й ніщо не зможе вже мене спинить.
07.02.2002 р.