Нам вистачає кави замість слів.
Люблю вимову кави особливу –
коли у груди щем приходить зліва,
і ти без слова жодного зомлів.
І навіть як дивитися убік,
все бачиш, жодний порух не пропустиш,
і ти щасливий, що в душі не пусто,
бо разом – кава, жінка, чоловік.
Все – кава, кава буде назавжди
супутницею щемної любові...
Кажу, що небо трішечки кавОве.
«Ні, кАвове», – щоки торкнулась ти...