Куди б не занесли мене дороги
Я завжди пам’ятатиму свій дім,
Бо всі мої і радощі й тривоги
Пройшли у нім.
Чи може доля десь мене закине
За сиві гори, за степи й моря,
Але до свого краю не загине
Любов моя.
Я буду пам’ятати Україну,
Свою матусю радісну й сумну,
Кохання перше, мову солов’їну,
Свою весну.