Володю, друже сріблосивий
Минають рочки і віки
Та ти розумний і красивий
Печеш вірші, як пиріжки.
Та я скажу ти добрий кухар
Роби, бо дуже до смаку
І споживать тебе і слухать
І дідусю, і юнаку.
Мені відкрилась таємниця
Твоїх замріяних рядків
Я знаю в тебе є криниця
Яка лишилась від батьків.
Народне слово, як перлина,
Як нескінченне джерело
І зветься дзвінко – Україна!
Тобі з ним дуже повезло.
Ти вдячний син, несамовитий
І кожну краплю бережеш
Чутливий і талановитий
До неї стежку прокладеш.
Співай, танцюй, жартуй, мій друже
Годуй нас щиро, напувай
Махни рукою на байдужих
І українським пригощай.