А чудо не звершИлося, пробач,
Мабуть, я щось неправильно зробила.
Безсило впали руки від невдач,
І я підвести більше їх не в силах.
Злетіла з уст усмішка, наче цвіт,
Від погляду холодного зів"яла.
І чорно-білим обернувся світ,
Хоч як би я його не малювала!..
Втомилася у марній боротьбі,
Вже відбуваю і печаль, і муку.
Піду вперед... я дякую тобі,
За те, що був... і за твою науку.