Поверила твоим
заумным фразам:
Судьба свела
нас -на беду!-
в стогу;
Идёшь с женою
под руки...
Я - рядом!
Навстречу
сделать
шага не могу.
Из-за угла
в тени
ресниц гуляю!
Без шума
падаю
в глаз водопад!
Обняв,
расцеловать
предпочитаю!-
Остановила
совесть -
Мне назад!
Рассудок
запретил
так тешить
душу,
всё ниже
нагибаться,
иногда!
Всё просто:
Если любишь-
не нарушишь
идиллии
семейной
никогда.