Ти зараз схожа на дитину
і сяєш ніби вся з бурштину,
у тебе радість на очах,
а я неначе в небі птах.
Лечу і бачу твою хату,
тебе з собою хочу взяти,
а ти, не знаєш що робити,
чи полетіти, чи лишитись.
Ось так у роздумах дивилася на небо,
а я чекав на тебе біля себе,
допоки вітер не відніс за обрій
де я знайду душевний біль та спокій.