Не вкради
Тільки виблиснуло язиком сонячне проміння, заспівав соловей, господиня вже прибігла на босу ногу до криниці зачерпнула води та гайда поратись біля курочок та качок… Нагодувала мовчазних, дуже шустрих кроликів, випустила на пасовисько гусей… Їх вона вважала окремою країною під назвою – Гусяча сага! В мінуті по кухні і лісу пішов шлейфом аромат млинців та екзотичного кофе … Чоловік теж не спав, але господиня не заважала бо він писав натюрморт «Весна»… Вона ж так любила живопис, а ще чоловіка за те, що слухає її і малює!
- Юрасю, йдемо пити каву, я млинців вже напекла!
Вони поснідали, подякували один одному за присутність і побігли на город.
-Дивись, Юрась, картопля в нас пишна, тільки підгорнути проситься!
-А ти подивись, Яна! Яка в нас морква, врожай буде гарний, якщо ти поскубаєш від гущавини…
-Таж поскубаю… Але ж ти хитрий. Кожного року – морква, моя парафія! Знаю, не любиш згинатись і ворожити над нею.
Юрась! Поливай краще капусту, а я почну картоплю підгортати, а то сонечко припече…
Робота так закипіла, ніби самовар з веселим свистом та пихканням…. Десь о пів на одинадцяту посідали господарі під сливкою відпочити, та щоб попити прохолодного яблуневого компоту.
- Доброго дня, діти!
- Доброго здоров’я, бабуля!- відповів бадьоро господар, сусідці, літній жінці… Баба Явдоха, чистенько одягнена підперезана фартушком, виглядала моложаво, хоча мала вже за сімдесят весен та зим… Приваблювали її живі сірі очі, акуратно зачесане волосся під білою мов перший сніг хустиною.
- Ой, діточки мої! А чого це ви у неділю працюєте? Адже це гріх великий, побійтеся Бога…
- Бібуля! Весело відповідає Юрась. Не має у нас часу на дипломатію з Богом, бо працюємо у будні. Якщо у неділю відпочиватиме городина заросте осотом, ворони з нас сміятись будуть!
Яна пригостила сусідку компотом. Та смачно ковтнула, зітхнула, характерно підсунув нижню губу на верхню…
- Ой, діти, діти! Христос заповідав не працювати у вихідні дні. Це гріх, дуже гріх!
Не витримала Яна:
-Христос також говорив, якщо у вас в неділю впаде ягня в яму, ви будете чекати понеділка?
Бабуся поміркувала хвилинку, похитала головою і тихо пробурчала, насуваючи нижню губу:
-Так, якщо у вас чогось не буде, он поле… ввечері підете, тай візьмете потрібне - кукурудзу, пшеничку, бурячки…
- Бабуся, здивовано підніс очі Юрась, ви віруюча? Яна навіть, здавалось перестала дихати…
- Так! А як же! І молитися ходжу на зібрання.. Я вже майже перед Господом… Роки мої прошені, кожна хвилина на вагу золота!
- Тож в Біблії прописано – не вкради! – смілива відгукнувся Юрась.
- Так це ж у сусіда не можна, боже борони! А на полі, в колгоспі, чи як там у «приватора», чужого дядька можна, тим паче що зараз важко вам! Приїхали в наші краї з сумками та дітьми…
- Але в Заповіті, вперто заявила Яна сказано:
- Не вкради! І більше там нічого не дописано. Виходить ці слова треба розуміти буквально.. Маленька чи велика крадіжка на любій відстані від хати по – любе буде засуджена Богом!
- Невже ми робимо більший гріх, працюючи у вихідні дні, чим той гріх, який пропонуєте ви нам?
- Бабуся знову похитала головою, сердито зібрала ніби в жменю щоки і сказала:
- Безбожники ви!
Мовчки допив компот, бабуся тихенько пішла до своєї господи.
Юрась же з Яною мовчали, тільки чути було шурхотіння від зрізаних бур’янів…
2002