Летять роки

Люба Охман
Летять роки розкинувши вітрила,
Їх неможливо зупинить на мить
Пройшла весна, та осінь скроні вкрила
Куди життя невтомно так біжить?

Дитинство промайнуло, наче зранку,
Ще з іграшками бавились в дворі,
Та час летить, летить без перестанку
І вже літа сивіють на зорі...

Життя цінуй таке, яке сьогодні
Вчорашніх днів по світі не шукай
Вже завтра воля здійсниться Господня,
А нині, тільки добре вибирай.

Не згадуй про гірке своє минуле.
Його ніхто не в силі повернуть.
Роки твої у вічність дременули,
То ж спогади хай теж туди ідуть.

Залишаться нехай там всі тривоги,
Все те, що не давало серцю жить,
І те, що руйнувало близькість з Богом
Нехай собі у забуття летить.

Життя нехай придбає нове гасло
В якому більше світла й доброти
Любов, Надія й Віра щоб не згасли
Іди з Христом до вічної мети!