Із далеку довго,
тече ріка Волга,
тече ріка Волга,
нема кінця її.
Серед снігів білих,
та колосів спілих,
тече моя Волга,
неначе дні мої.
Сказала мати: Буває синку все,
буть-може втомой душу занесе,
коли у дім прийдеш в кінці шляху,
долоню в Волгу ти занурь свою.
Із далеку довго,
тече ріка Волга,
тече ріка Волга,
нема кінця її.
Серед снігів білих,
та колосів спілих,
тече моя Волга,
неначе дні мої.
Твій перший погляд, плескіт від весла,
все було - тільки річка віднесла,
я не сумую за весною той,
замість її - твоя любов зі мной.
Із далеку довго,
тече ріка Волга,
тече ріка Волга,
нема кінця її.
Серед снігів білих,
та колосів спілих,
тече моя Волга,
неначе дні мої.
Тут мій причал, та ріднії мої,
все без чого - не-добре у житті,
на тому березі у тихій далині
хлопчина інший підспівав мені.
Із далеку довго,
тече ріка Волга,
тече ріка Волга,
нема кінця її.
Серед снігів білих,
та колосів спілих,
тече моя Волга,
неначе дні мої.
****
Оригинал. Автор: Л.И. Ошанин.
Издалека долго
Течет река Волга,
Течет река Волга,
Конца и края нет.
Среди хлебов спелых,
Среди снегов белых
Течет моя Волга
А мне семнадцать лет.
Сказала мать: "Бывает все, сынок.
Быть может, ты устанешь от дорог.
Когда домой придёшь в конце пути,
Свои ладони в Волгу опусти"
Издалека долго
Течет река Волга,
Течет река Волга,
Конца и края нет.
Среди хлебов спелых,
Среди снегов белых
Течет моя Волга
А мне уж тридцать лет.
Твой первый взгляд и первый плеск весла.
Все было, только речка унесла.
Я не грущу о той весне былой,
Взамен ее твоя любовь со мной.
Издалека долго
Течет река Волга,
Течет река Волга,
Конца и края нет.
Среди хлебов спелых,
Среди снегов белых
Гляжу в тебя, Волга
Седьмой десяток лет.
Здесь мой причал, и здесь мои друзья -
Все без чего на свете жить нельзя.
С далеких плесов в звездной тишине
Другой мальчишка подпевает мне.
Издалека долго
Течет река Волга,
Течет река Волга,
Конца и края нет.
Среди хлебов спелых,
Среди снегов белых
Течет моя Волга,
А мне семнадцать лет.