Плакало лето. С белорусского

Блантер Татьяна
Плакало лето  прощаясь с землёю .
Тихо роняло слезинки на поле.
Ну а пригожей осенней порою,
Там, где упали слезинки, то вскоре,
Цветики осени выросли бедные,
Летнею горькой слезою политые.
Цветики родные, поздние бледные,
Быть вам замёрзшими и позабытыми.
Не оттого ли  душа так страдает?
С вами веночек любовно сплетает.


         ***


Максім Багдановіч

Плакала лета, зямлю пакідаючы;
Ціха ліліся сьлязінкі на поле.
Але прыгожаю восеньню яснаю
Там, дзе упалі яны, вырасталі
Кветкі асеньнія, кветкі, ўспаённыя
Тугаю, горам, сьлязінкамі лета.
Кветкі асеньнія, родныя, бледныя!
Вырасьлі вы, каб ураз жа і згінуць.
Можа, таму-то душа надарваная
Гэтак любоўна вянок з вас сплятае.