Морю завжды вирни

Мирцов
Каштаны облитають.
Акация цвит.
И хвыли прыгортають
До памьяти сумнэ.
Прыгадую хлопчыну
В тильняшци на човни,
Та босониж дивчыну
З хустыною в руци.

Багато рокив тому
Пишов я у похид.
Нэ зважував на втому,
Нэ змэншуючы хид.
Долав я пэрэшкоды,
Пизнав и горя биль.
Жыття завдало шкоды.
Так точыть крыцю силь.

Тэпэр я на прыколи
У гавани стою.
И вэльмы вдячный доли,
Що доси ще в строю.
Хоча вжэ и нэ крэйсэр:
"Машыны",брат нэ ти.
А всэ ж такы за сэйнэр
Я можу щэ зийты.

Колы пэрэглядаю
Нэ зкинчэнэ жыття,
Нэмов бы зазыраю
В прыйдэшне майбуття.
Я бачу мисто й зори,
Витрыла,нэбосхыл,
Свойх онукив в мори
Завзятых,повных сыл.

Бажаю йм наснагы!
Здоровья зычу всим!
Згальной повагы,
Пид кылэм футив сим!
Хай завжды збэригае,
Господь,свойх сынив!
Хай завжды повэртае
До ридных бэрэгив!

Прыспив.

Севатополь ридный,
Мисто чаривнэ,
Морю завжды вирный,
Я люблю тэбэ!

1992-98гг.
Севастополь