Брати і сестри, росіяни й українці,
Одна історія, мистецтво й дух,
І спільна кров у кожній прожитій сторінці,
І як не родич, то близький і гарний друг.
Та от Америка знайшла слабку людину,
І ллє отруту на стосунки й почуття,
Утворює безодню, скелі, кригу,
Вбиває, щоб не знала каяття…
А де Шевченко малювати вчився?
Хто б знав його, коли б не Карл Брюллов?!
Хіба він на Америку дивився???
Хотів за долари свою віддати кров?
І їдуть втікачів до нас нащадки,
Розлити ріки крові по землі…
Завести до вподоби їм порядки,
Бо ми для їх свідомості – ЧУЖІ.
Знов провокації, людей вбивають,
Та мозок промивають кожен день…
І тільки від батьків тут діти знають
ВСЮ ПРАВДУ й серцю бажаних пісень.
Багато сліз поринуло у прірву,
Чекаємо, що далі дасть життя…
Америка не раз ще витре слину,
Бо все на світі має вороття.
Київ