Оригинал:
Легкий туман як півжиття назад.
неначе й не змінилося нічого -
яскравий повесняний зорепад
і Місяцем посріблена дорога.
Он зорі тихо плинуть по воді
і ніч тримає Всесвіт у долонях,
туман як спадкоємність тих подій,
все зголосилось до його полону,
в якому й сам я був тоді
твоїх очей одних у світі Божім.
Здається навіть із Його руки
згадати зараз все не до снаги,
але й забути більше ніж не можу…
© Игорь Ярин
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Туман лежит…как много лет тому,
и ничего почти не изменилось –
и по весне цвет яблони в дыму,
и лунный свет лучится…как лучилось.
…И звёзды тихо по воде плывут,
и ночь – весь Космос на её ладони…
туман – наследник знаковых минут –
никто его по жизни не догонит…
я в том плену был тоже – вопреки –
твоих очей – единственных на свете.
И может, даже из Его руки
припомнить всё…как тяжело безбожно,
но и забыть уже мне невозможно…