Про кохання

Анатолий Юзвенко
В краплях літнього дощу
ти ві сні моїм з'явилась.
Я тебе не відпускав
доки день не засвітав.

Світла яблунева ніч
ніжним цвітом забілилась -
ти на нього все молилась,
місяць в небі розтавав.

Мы з тобою провели
ті найкращі дні кохання.
Незамітно й тихо йшли
миті шляхом розтавання.

Я те першеє кохання
пам' ятатиму завжди.
Ночі літні до світання,
смак джерельної води.

Я сумую на весні
Ми з тобою розлучені
Як казкова наречена
ти з' являєшся ві сні.

Я сумую восени -
вже птахи летять у вирій -
розтаванням білокрилим
мені видяться вони.