Говорять очi... Дивина чи нi?
На почуття немає заборони.
Не дивно...нiч, а свiтло у вiкнi
I срiбло вiд рокiв фарбує скронi.
Що втомлена життям... я не скажу
Чи лише серцем бiль знов вiдчуваю?
Та не сховати у душi журбу.
Вiд тебе чую крiзь роки:" Кохаю..."
Змiнилось за роки щось i в менi.
Журба в години тихi вечоровi,
А ще такi самотнi довгi днi
Марную без твоєї я любовi.
Iї поклали ми на терези,
Та мови не було про пiдступ долi.
Майстерно кошик сплетено з лози,
А в ньому рештки зiбраної волi.
ЛЮДМИЛА ЖУРАВСКА