У світі осінь
Знов жовтіє листя.
Віднині зеленіє тільки мох.
Та навіть коли блискавка проблисне,
Я не здригнусь,
Бо ми з тобою вдвох.
Ми - листя клена.
Ми живем на клені.
Одна в нас думка,
Усмішка одна.
Колись були ми юні та зелені.
Тепер жовтієм.
Де наша весна?
Шалений вітер обриває шати.
Згоряє осінь
В сяйвищі прикрас.
Тебе, кленочку, сумно полишати,
Та полетим,
Бо наш надходить час.
І буде ліс.
За лісом - білі хати.
І буде шлях.
Над шляхом - сірий пил.
А по садках
Залишаться лежати.
Серця, в журбі розколоті
Навпіл.