Твоя душа дитина найцінніше!
Тебе, я доню згадую, що дня...
Як сплю вночі то бачу образ милий
Ти так далеко донечко від нас пішла...
Пішла у хмари не тому, що ти бажала...
Чужа жорстокість так тоді жадала.
І от тепер тебе нема...
Десь там у небі ти зіронько моя...
Коли заходжу у твою кімнату,
Кімната там тобою пахтить...
Та донечка зоставила портрети...
І більше доня там ніколи не сидить!
Голубонька моя, моя ти лебідка...
Ти зламана була, як в полі квітка...
Не пожаліли те, що мати берегла.
Що найцінніше, в мене було за життя!
У царстві, в Бога тепер відпочиваєш...
А може Ангелом над нами ти літаєш.
Прости дитино, що тебе не зберегли!
Я вірю будуть наказані твої кати...
Жалоба матері звучить, над нею небо з донькою блакить!
Олена всі матері України з тобою...
Автор Олена. Українка.