Я пiшла десь до Вас... Вiдочка Вiнтер

 
Я пішла десь до Вас. Де ночами молилася тиша.
Де старенький скрипаль поліпив із хмаринок журбу.
І щось смуток в душі все шкребтав як столітняя миша,
Лущив тонами біль за малесеньку ніч і добу.
Я пішла. Не до Вас. Не блукала ні крапельки, краплі!
Оту стежку знайшла, що від Вас до нікуди вела.
"Цепеліни "підвезли мене, бо старі дирижаблі
До одненького десь погубили крильцятка. Повзла
Біль як квочка стара прикривала собою малечу.
Вже надії нема. Ви боялися зустрічі? Що ж.
Не готуйте від мене до неї сьогоднішню втечу...
Я ж давно не сама... Бо зі мною і біль мій, і дощ.
Були рідні такі! А зчужіли!..Ніхто не наврочив.
Вибирали самі свою стежку...Та все це мине...
Позгортав час газетою спомини, щастя і ночі.
Листоноша погубить чи знайде колись лиш мене.
© Відочка Вансель, сайт Української поезії


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Я пошла где-то к Вам. Где молитва наполнилась тишью.
Где скрипач, весь седой, налепивший из тучек тоску,
Ту печаль, что в душе, скрёб и скрёб привязавшейся мышью
И тональностью боль расщеплял на другом берегу.
Я пошла. Но не к Вам. Не блуждала я даже и капли!
И тропинку нашла, что от Вас в Никуда лишь вела.
«Цеппелины»* меня подвезли, коль весь парк дирижаблей
До последнего крылья свои растерял и...ползла
Боль… как старая клуша, собой  молодняк прикрывая.
Нет надежды уже. Встречи Вы опасались?..Так что ж.
Не готовьте сюрпризом побег мой сегодняшний к раю…
Я давно не сама: ведь со мною и ветер, и дождь.
Как сродниться смогли!..и  – чужие!..не верю я сглазу:
Сами выбрали тропку… и знали, куда приведёт…
Время в трубку скрутило и ночи, и тихую ласку.
Почтальон потеряет… а может, меня лишь найдёт.


* - цеппелина, м. дирижабль жесткой системы (по имени германского конструктора Ф. Цеппелина)

Аватар Автора оригинала