С утра льёт дождь. На стёклах запотелых
Рисую твой забытый силуэт,
Где ты стоишь в сорочке снежно-белой -
Других не вспоминаю я примет...
Слезами по стеклу плывёт рисунок.
Меж нами дождь, сплошная пелена.
Я пью сама разлуки горький смуток,
Уйти ж нет сил от мокрого окна.
Ще зранку дощ.
На шибці запітнілій
Малюю твій
Забутий силует,
Де ти стоїш
В сорочці
Сніжно-білій -
Ніяких не згадаю
Більш прикмет..
Слізьми по склу
Сповзає мій малюнок.
Між нами дощ
І сіра далина.
Я п'ю сама
Гіркий розлуки
Трунок
І відійти не сила
Від вікна.
Валентина Швежикайте