Альвірі Сушинській/ матері без вести зниклого сина/
Безліч років я тебе чекаю.
З Афганської пекельної війни!
Господи, Всевишній, я благаю:
Ти мого синочка поверни.
Я тебе чекала і писала.
Відповідь не втішила з Москви.
Плачучи дивилась на гитару,
Доторкнувшись болем до струни
Часто мені снився ти і Янгол.
За тобою осторОнь стояв.
Я його просила, щоб відводив.
Щоб від смерті злої рятувАв.
Сину мій! Не можу я змиритись,
Що живеш ти там на чужинІ.
Може хочеш ти води напитись?
І вклонитись рідній стороні?
Може там, синочку, ти батрачиш?
Може вже давно лежиш в землі?
А душа твоя волАє : мамо!
Ти хоча б зі мною говори....
Скільки б років не відвЕла доля,
Поки дИхаю синочку і живу.
Я тебе з дороги виглядаю.
Я за тебе прошу і молю
/ Олег Сушинській, дунаєвчанин. Пропав без вести у .1982 році. Мати писала, прохала, зверталась навіть до Владіслава Лістьєва, ведучого програми " Взгляд". Він допоміг зв'язатись з америк.журналістом, який їздив по Афганістану і викупали військовополонених.... на жаль....Олега не знайшли..../ Вірш цей друкувався в
пресі