Н.Бідненко
Закружляли-забились напасті,
Холод серця і холод руки…
Я себе ампутую від щастя,
В свіжих ранах піду навпрошки
У простори осіннього поля,
Щоб спочити в сухій ковилі.
Для душі там і спокій, і воля,
І наснага цілюща землі.
Я себе ампутую від тебе,
Зруйнувавши основу основ…
Тільки зорі у пелені неба
Тужну пісню ведуть про любов.
***
Закружились - забились напасти,
Холод сердца и холод кругом...
Ампутирую душу от счастья,
В свежих ранах пойду напролом
На просторы осеннего поля,
Отдохнуть чтоб в сухом ковыле.
Для души там спокойствие, воля,
Вдохновенье в родимой земле.
От тебя я себя ампутирую,
Поломав всю основу основ...
Звёзды в неба подоле, родимые
Очень грустно поют про любовь.