Сяють очі позитивом,
Як ліхтарики у темінь,
Світять, як в чеканні дива
Знак зорі над Віфлеємом.
Їм вдається бачить звістку,
Що усе складеться добре.
Бо в очах вогонь, - не іскра,
Що скотилася за обрій.
Вони світять - так потужно,
Що тріщат нейрони мозку,
Бачать, як встає недужий,
Інвалід кидає возик.
Як нужденні ділять крихти -
Спраглі - воду, що в вино
Не змогла перетворитись,
Затягнувши їх на дно.
Вони світять - з перегрівом
Всіх можливостей фізичних,
Із усмішкою, не гнівом -
На осяйному обличчі.
За усіх сліпих, незрячих,
Що зациклились в собі,
Вони світять трохи лячно,
Тільки в власній голові.