Легенько ніч на землю опускається,
І сірою вуаллю плечі накриває.
За хмарами далекими сонечко ховається,
І над водою струнами мелодія лунає.
А навкруги така Божественна краса,
А музика і вабить і ніжно пригортає.
Вона тремтить неначе в квіточці роса,
І мелодійність всю її душа вбирає.
Переливається мелодія вона жива,
А ніч у неї так мило закохалась.
Вона неначе повідала усе твоє життя,
Щоб на минуту душа тут задержалась.
Це музика кохання - вона є неземна,
Заходить в сердце,щоб засвітились очі.
Це ціла вічність, це душі слова,
Струна, що обіймає царство ночі!!