Вже вечоріє,знову вечоріє,
На землю сутінки почали вже сідать.
І обрій вже поволі червоніє,
Й роса на землю стала знов спадать.
Вже вечоріє,знову вечоріє,
День ще один від нас в минуле йде,
День замовкає,день уже німіє,
І завтра він до нас вже не прийде.
Вже вечоріє,знову вечоріє,
День одягає вже свою вуаль.
Він дивувати защораз уміє,
Та не повернеться до нас уже,на жаль.
Вже вечоріє,знову вечоріє,
День помахав прощально нам крилом,
І завтра з ним зустрітись хтось же мріє…
На згадку він дихнув на нас теплом.
28.08.2019 р.