***

Як обличчя  Несміяни  моря  плесо
Хвилі – прядки кучеряві , як в принцеси
Хвилі – брови вітер в дуги вигинає
Дощ , як сльози бірюзові накрапає
Зійшло сонце здивувалось  : в чім причина
Від скали  до горизонту ця картина
Сум , печаль  з нальотом  піни , сонцю прикро
До таких картин в природі ще не звикло
І проміння воно стиха посилає
На обличчі  Несміяни  все засяє
Ось веснянки – краплі блиску – пречудово
Ось і посмішка  невпевнена  ранкова
Сонце вище , погляд дивний та дугою
Брови підняті і погляд з бірюзою
Щира посмішка від обрію до краю
Посміхайся Море Сонцю , я благаю.