Знову вітер заспіва,
За твоїм вікном.
І розносяться слова,
Навіює сном.
Там і зорі,і трава,
Чути спів садів.
Видно місяць в небесах,
Заревом радів.
Нахилилася земля,
Берегами рік.
І веде ріка крізь хвипі,
Довгоплинний лік.
Прочитала поміж зір,
Крізь повітря,-вслух.
Тож водою з поміж гір,
Було чути рух.
Квітнуть квіти,вітер вщух,
Ніч шпинає час.
Місяць серед зір потух,
Проводжая нас.
На малюнку вмить серця,
Б'ються в унісон.
Із усмішкою лиця,
Зійде гарний сон.
Стигнуть руки,холодок...
Чути серця стук.
І у пам'яті моїй...
Потиск твоїх рук.
Ніжність погляду,під час...
Лишенько,в ряду...
Всі хто моляться за нас,
Й поряд з нами йдуть.
(Понкратолва.О.В.)