Печально задрожал листок
Под сумрачным сентябрьским небом.
Подумалось – пора и мне бы
В дорогу – подводить итог,
Откуда не вернусь и я…
Но эту мысль я прогоняю,
Продлиться осень умоляю
Своей красою. Бытия
Ещё возможен новый шанс.
Пусть лепестками георгины
Развеют мрачные картины,
Подарят чувствам ренессанс –
Проснитесь смех во мне и юмор.
Не будь со мною, осень, хмурой!
Проснитесь смех во мне и юмор.
Не будь со мною, осень, хмурой!
Оригинал
Осiнь
Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2019/09/05/5854
Бринить зпечалено листок
Під сизим вересневим Небом...
Мені подумати вже треба
Про найостанніший квиток
У подорож без вороття...
А все цю думку відкидаю -
Іще, ще осені бодай би
Упитись чарами ! Буття
Дає новий яскравий шанс
В шикарних пелюстках жоржини -
Тоді сумні мої стежини
Переживають ренесанс -
Відроджуються сміх та гумор -
Борги й печалі...осінь схрума...