Вірші живуть на кінчику пір’їн,
Які злітають з крил птахів чарівних.
Коли за день, коли за сім хвилин,
З рядків неясних, іноді наївних
Та все ж малює радісний поет
Свої полотна з рим таких чуттєвих.
Ніхто не знає в чому ж тут секрет,
Ніхто не розгадав тих хвиль миттєвих –
Чи то підказок із глибин небес,
Чи споминів чиїхось потаємних.
Багато нерозгаданих чудес,
Лише поет, що пише так натхненно,
Вловити може щось, чого нема,
Чому не час явитись перед нами.
Пророчими стають його слова,
Мабуть це й зветься часом чудесами…
6.09.2019