Мабуть,кохаю,кароока,
Хоча і звик я бути сам,
Нехай в душі моїй неспокій,
Та все ж зізнаюся я Вам
Ви дівчина,яка літає,
Кожного дня в моїх думках,
Тому не дивно Вас зустріти,
В моїх віршованих рядках
Ця Ваша посмішка чарівна,
Неначе янгола зустрів,
Почуття гумору відмінне,
Його одразу оцінив.
А очі,господи,ті очі,
Невпинно ваблять юнака,
Про них думки мої щоночі,
І звідки ти взялась така?
Така звичайна й особлива,
Така,яку не бачив світ,
До безкінечності вродлива,
Поряд з тобою - тане лід.
Ти - як палюче сонце взимку,
Ти розтопила мій тягар,
І своїм променем нестримним,
Ти запалила в серці жар.
Декабрь 2017