Слова злітали птахами... вуста...
Навчи мене із них натхнення пити...
Хоч швидко в'януть зрізанії квіти...
Дарують їх... Із чистого листа...
Твій кожен день... У візерунках слів...
Як кожна мить омріяної долі...
Струна її підтянута доволі...
Бо як інакше ти почуєш спів?
І почуттів палітра у руці...
Та без контрасту суть не передати...
Є біле й чорне...Хто просив страждати?
Стікала біль сльозою по щоці...
Напруження...Мелодія...Звучить...
Смичок в рузі...Симфонії намисто...
А люди, як і ноти дещо різні...
Лише тому і пісня не мовчить...
Слова злітали птахами... вуста...
Навчи мене із них натхнення пити...
Любові шати не із оксамиту...
До них смичком торкнулася цнота...