Мовчання.Тиша.Майбуть усе добре.
Коли ні плачу.А ні крик у гамір.
Коли до тебе тільки добрий намір.
Коли і спека не палить а горне.
Співають квіти у саду,-напевне.
Та хто їх чує...яка біль тривожить.
Та хто ту тишу розуміє й множить?
Стискаючи у грудях тільки кревне.
Та хто крізь зорі чує співи вітра.
Та хто не лишить коли сором в'яже.
Коли неправда сповиває хитра...
Та хто розкаже? Коли ніч не каже.
Коли степами гомонить стихія...
Мовчання.Тиша.Хто іще з тобою?
І хто ж це серце,своїм серцем гріє...
Ріка та небо,-лагідні.З вербою.
Ті верболози,що понад рікою.
Оті розмови що у ніч страждання...
Коли до тебе ті що із тобою...
Коли у ніч...йде вранішнє кохання.
Мовчання.Тиша.Майбуть усе добре.
Коли ні плачу.А ні крик у гамір.
Коли до тебе тільки добрий намір.
Коли і спека не палить а горне.
(Понкратова.О.В.)