***
То звичка, знову за перо
Про осінь гомоніти,
В Москві далеко внуки, діти,
Як вужик, старість за вуглом...
На неї -Тьфу!- Кричу завзято,
-Молю не липни, відчепись!-
Вже п"ять років війна проклята
Застряла, наче в горлі кість...
А я ще вірші та пісні
Пишу собі оті з дня на день,
Дім рідний бачу лиш ві сні,
Садок вишневий коло хати...
Батьки в могилах ждуть,чекають,
А я не їду і не йду,
На мене, може, дорікають,
Вони ж не знають про біду...
Оце тобі й погомоніли
Про осінь, старість за вуглом,
Про сили, мати як носила,
Удвох старалися з пером...
Не клеїться розмова,бачу,
Про осінь пишну, про красу,
Поставлю крапку,бо заплачу,
Пущу непрошену сльозу...
***