На небо вже давно нема черг...

Евгений Голоюх
Ти записався в промені весни?
Чи осені невиплакані сльози?
Чи маятні байдужії морози?
Чи літа перезрівшії плоди?

У кожній миті вибираєм шлях...
Куди піти... і що невдовзі буде...
Чому життя людьми, як пір'ям круте?
Невже невідповідності в словах?

У кожній миті... сходинка уверх...
Чи крок у прірву... Буде те, що буде...
А серце б'є набатом в мої груди...
На небо вже давно немає черг...