Чи віриш в те, що не було?
У ньому незбагненна сила...
Чи каяття щитом укрило...
Чи змістом прірву замело...
Воно не сталося тому...
Крізь муки совісті...крізь сито...
Просіяв хтось майбутні біди...
І киснем світла стер пітьму...
Не сталося воно кріз те...
Бо хтось закрив відкриті рани...
І вирвав руки ураганам...
Що вибрав в метушні святе...
Як же навчитись промовчать,
Щоб не застрЕлити словами?
До прірви не роздерти рану...
Меж неповернення не знать...