Надія... Що це в моєму житті?
Моє імя? Чи набагато більше?
Її використовую я рідше...
Коли думки...як оси...в самоті...
Надія...Та чи нею я живу?
Себе питаю у обіймах ранку...
Дорогоцінний камінь кріз огранку...
Проходить...Світлим променем - пітьму...
Надія... Що вкладаю в слова зміст?
За руку з Богом? Чи сама з собою?
Пройде крізь душу? мИне стороною?
Це просто слово, чи набутий хист?
Надія... Огортаю нею знов...
Свою дорогу...Полум'я жевріє...
І відпускаю все, що кукіль сіє...
Та натомІсть отримую любов...
Надія... Світлі промені буття...
СамЕ від неї розцвітають квіти...
СамЕ вона дає наснагу жити...
Це мій маяк у вирії життя!