З шкільної дошки не свого життя...
Хтось витре жаль ганчіркою спокути...
Зірки по-смерно не затиснуть груди...
Як і не допоможе каяття...
Зірки по-смертно важко берегти...
Хто може цінність достеменно знати?
Своє життя не важко проспівати,
Якщо зуміли в нім себе знайти...
Зірки по-смертно менші за любов...
Та можна через смерть її здобути...
Як благодатний наслідок покути,
Знімаючий з душі... тягар оков...
Чи є хоть щось цінніше за життя?
Це тільки розумієм...межі втрати...
Зірки по-смертно легко видавати...
Якщо у них відбилось каяття...