Зеленіє лісосмуга,
а за нею поле,
де ж це ти, моя надія
доле, моя доле.
Хата сіра з околоту,
глиною залита,
біля хати босі діти
бігають все літо.
Скільки раз ходив по полю,
через полустанок,
де птахи живуть на волі,
стрічають світанок.
І я зранку, як вони
зустрічав Надію,
лише наслідок сумний
про далеку мрію.