Описание картины моего друга из Львова Рыбалко Геннадия Васильевича
с литсайта Неизвестный Гений.
http://www.stihi.ru/2018/01/27/3670
Літня спека... Серпень ...
Сьогодні з ранку так спекотно.
Здається що увесь світ став раптом помаранчевим.
А може це у мене від спеки?
Перехожі?
Вони усі кудись поділися.
Іду по парку і жодного зустрічного.
Це що тільки я один сміливець у таку спеку споглядати апельсиновий рай серпня?
Начебто не вересень, а за кольором справжня осінь.
Добре, що пішки пішов, але ж хотів на велосипеді покататися.
А цей невеликий прищ з сусідньої квартири, мені пропонував на роликах прогулятися.
От би був прикол: я у таку спеку і на роликах.
Дрібний потім так реготав своєму приколу, поки не вийшов його батько
і не дав запотиличник, щоб не дурив сусідів.
Так мені то що))
Нехай шуткує.
Я ось теж радію у цьому барвисто-помаранчивому парку.
Де б присісти?
Як навіщо?
Перепочити від цих світових гам))
Ну і відобразити усю цю красу на пам'ять.
Зимовими вечорами буду зігрівати себе спогадами.
Та й дрібного покличу.
Поп'ємо чаю з бубликами.
Його батя?
Він у шашки любить грати.
З ним у "чапаєва" вдаримось.
Мені так подобається, як він сердиться, коли програє... гаразд відпочив-предохнув... пора у шлях.
А то мене ця сонячня пишність розплавить.