(Українсько-мовний)
МІЙ БІЛЬ
…І після цього знов казати “Слава Україні”??! –
коли знущаються з народу, як для домовини;
коли й придУрку вже відомо та й сліпОму видко,
хтО ворог істинний в країні. І від цього – гидко.
Прийшли нові та молоді, – і ожива надія…
“Ще почекати трОхи ледь, та й знИщиться стихія”.
Бо Незалежність – незабаром – тридцять років стогне!..
Та Щастя наше українське – все ж такЕ …безкровне.
Злодійства стільки(!) натворили корупціонери, –
на сорок досить поколінь(!) від злодіїв, бандерів.
Та продаж рідної землі! – із чим зрівнятись може?!
Зі зрадами з усіх століть!!!
ТИ все це Бачиш, БОЖЕ.
Та все ж-таки продОвжуватиме народ мовчати?!
…І нескінчена ця війна…
Про це – мій бІль – писати.
11.09.19.