Ця дивна тепла літня ніч
В кімнату тихо заповзає,
Змовкає все, стихає річ,
Лиш місяць в шибку підглядає.
І ми з тобою вдвох, одні,
Свіча повільно догорає,
Вино в бокалах вже на дні,
Тихенько музика лунає.
В моїй руці твоя рука,
А друга стан твій обіймає,
У танці тулиться щока,
Уста до дотику звабляє.
І місяць, той ще дивачок,
Навіє чарів нам в кімнату,
Візьме в Бетховена смичок
Й заграє нам свою сонату.
Рука ковзне на край плечей,
Впаде додолу сукня біла,
Мене торкнеться пруж грудей
Твойого трепетного тіла.
Затьмариться враз в голові
І ноги тут вже не тримають,
Танок спустився до землі
Й твої уста мої шукають.
У шаленстві цілунків тих
Усе забулося на світі,
В серцях озвався оберіг,
Від роду не одне століття.
І ми в полоні тих страстей
Забудем все, що існувало,
Любов стікатиме з грудей,
Якої в нас ще не бувало.
Моя рука, немов смичком,
По твому тілу вигравала,
Нам світ кумедився верх дном,
Душа від щастя благухала.
То поцілунок, то екстаз,
Тіла обніжені губами,
Здавалося все щезне враз,
Та ми верталися до тями.
І знову все, немов на біс,
Нам всього було мало й мало,
Кохання своє стільки ніс,
Щоб у тобі завирувало.
Воно не згасне – в ньому ми
Залишимо сліди незнані,
У душах станем молоді,
Такі жадані та кохані.
І ця мелодія проста,
Така природна та магічна,
У наші душі завіта,
Тепер залишиться навічно.
23.09.2018