Я дiвчину хотiв би завтра вранці погуляти
I з нею разом сходити на виставку китайську.
Але її навчання мiж нами змела встати.
I як же показати свою силушку хозяйську?
Надiя шепоче: "Вона в недiлю цю все ж вiльна.
Про плани запитай її ти ввечерi в суботу.
Ах, справдi, у чому вона перед тобою винна?
Адже обидва робите майже одну роботу".
I тут я засоромився, свiй уняв егоїзм.
Задумливо сказав собi: "Вона моя же доля!
А щоб її домогтися потрiбен героїзм.
Загальна наша пристрасть, але що же наша воля?"