***

Ти відпустив мене
Не знаючи, як воно важко буде,
Не давши навіть шанс, лишити так як є,
А в мене завтра ніколи вже не настає.
Жити до ранку, думати лиш про своє...
Зрештою, що мені - залишилось чекати вже?!
Але сьогодні зваб мене і заведи.
Пам'ять інфікована тобою назавжди.
Ти моя спрага і мій океан води.
Знаєш же, що час крізь нас протікає,
І все,що нами сказано, чи ні - у нас же і вмирає.
Який у нас шанс  "за нас" у цій війні?
Безкінечність - надто короткий строк,
Щоб осягнути значення тих помилок,
Щоб розучитись вірить і любить...
Я все б віддала за нашу з тобою мить.