Починаймо: я сим рядочком, його холодочком...
Степ це море, — з Глибиною, що пішла до Неба...
А Небесна не бесна: й час довірливо стишАв; й знов за Глибиною мчав...
Дуже чисте Ваше Глибинне.
Дуже співзвучно.
Дуже гармонійно.
Дякую!
Катерина Жебровська 07.11.2013 13:13
Как доберусь домой, прочту всё, что у Вас опубликовано за время моего отпуска. Есть что сказать, но не хочу на русском.
Леся Полищук 19.06.2012 20:21
Прочитала, затронуло, написала:http://www.stihi.ru/2012/06/19/4361.
Дякую Вам!
З повагою!
Людмила Дзвонок 19.06.2012 13:27
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
ЦЕ Ж ВОНО ЯКЕ?
...розкопай себе за життя!
...віднайди свої почуття!!
...ці старіші Трипіль культУри
заховались в завчасні мУри;
а що в них, — і не знаю я...
...але ж чую, аж відчуваю!
...як відлуння рідне із гаю!!
...й сонце тОрка за листя думок:
й вітер трусить усе, мов з гілок;
бо таке, — і не втримаю я...
...познайомся й ти: хоч забач!
...хоч не бігай, мов досі квач!!
...повз галЯви рОсні знаття:
на халяви ряснІ з буття;
та облиш, — оту біганину...
...є глибинна духовність шляхів!
...по яким і веде з кріпаків!!
...глибша сала, що в дух уроста:
та горілки, що всіх випива;
десь чекає Глиб — й без упину...
одкопай же Її... для Життя!!!
А в рамочці під публікацію ще стільки вільного місця, — аж ось низьке: чи пласке??
свої думки — все підвіваю!
й з полови краще вибираю...
й осінні повені — мені?
їх й подумки є, захлинутись!
о, й помрійки: а надихнутись...
кому на що; й тісні пісні?
бо — довших ледь почав запас!
й геть гоне враз, й не слуха, час...
й здув молоко, сам збіг в огонь?
непросипущих снів—осонь!
в неспокій думи такі мати...
не стану і пропонувати?
Кільки ще їх, крізь-скрізь???
Ненчина душа — вже й до Неба йшла!
а в землю Її тіло — не воліло!!
з нами й нами буть, — йому... кортіло!!!