Хіба є сенс в словах, коли усе говорять очі?
Терпимо й тихо, без вагань.
Коли погляд в погляд – десь на краю ночі,
Коли чуєш невагомість серця коливань.
Хіба нам час до слів, коли навколо тиші панування?
Коли сам вітер не порушить її сон?
Коли очі в очі – більше без вагання,
Усе навколо – лиш далекий фон.