Кохання - спомин на порозі Вічності...
На голе тіло вдягнуті слова...
Із цукром перетерли всі незвичності...
Та післясмаку ніби і нема...
Історії перегортали віями...
Де руки, наче лози, заплелись...
Та ніжно - волошковими надіями
У споминах, дивись, не помились...
Яскраві фарби слів, навіщо вибрала?
Замалювала все, що надбалА...
Кохання, наче сукню, ти не скинула,
На голе тіло...в нім...у світ пішла...